logo logo

План сторінки 
Білка в «Словнику географічному Королівства Польського та інших слов’янських країв>»
Розташування села
Найперші відомості
Революційні і радянські часи
Школа і технікум
Роки Великої Вітчизняної Війни
Історична пам’ять — це той стержень, який тримає націю. Вона дає впевненість у сьогоденні і надію на майбутнє. В умовах розбудови незалежної держави з особливою гостротою постає питання історичної пам’яті, національної свідомості народу.

У «Словнику географічному Королівства Польського та інших слов’янських країв«, надрукованому польською мовою у Варшаві 1900р., міститься коротка енциклопедична стаття про с. Білка. Згадане видання готувалось до друку великим колективом авторитетних учених, а з’являлось на світ майже впродовж двох десятиліть. Товстелезні томи у кількасот сторінок кожен містить відомості про десятки тисяч географічних об’єктів. Заглянувши на пожовклі сторінки старого фоліанта:

DSCF0529

Міст через р. Уж

«Білка-село над річкою Ужем при гирлі річки Білки, Житомирський повіт, волость Бараш, католицька парафія Ушомир (35 верст), 82 верст відDSCF0531 Житомира, 249 будинків, 1480 мешканців, дерев’яна церква 1775 року, католицька капличка, школа із 1885р, винокурня, шкіряний завод. До складу православної парафії входять села Баскаки та Рудня Білківська. У всій парафії 222 будинки, 1684 православних мешканців, 37 католиків і 89 євреїв.

Герб родини Нововейських

Ястребець — Герб родини Нововейських

Село розташоване посеред широкої, оточеної довкола величезними лісами, поляни, що займає кільканадцять квадратних верст. Ключі: Ушомирський, Давидівський і Білківський, що обіймали північну частину, належали до родини Нововейський герба Ястребець.
Микола Нововейський, останній дідич, фундатор костелу в Ушомирі, залишив три доньки, одна з яких стала черницею в Язловці, друга вийшла заміж за Богуша, і отримала Ушомирський ключ, а третя — Гонорина одружена з графом Оскаром Тишкевичем з Логойська, обійняла ключі Білківський і Давидівський. Після її смерті (1888р.) власником цих маєтностей став єдиний син граф Юзеф Тишкевич. Увесь той маєток, що в цілому обіймає 18904 десятини, поділяється на два ключі: Білківський, що займає північно-західну частину Звягельського (нині м. Новоград-Волинський) повіту і Давидівський, розташований у центральній частині Житомирського повіту. До Білківського ключа входять села Білка, Сушки, Рудня, Рясно, Ришавка, Яблунець, а також слободи Яблунець і Зелениця. Ключ Давидівський охоплює села Давидівка, Глушка, Кручинець; слобода Суховоля.»

DSCF0722

Росте «молодь»…

Уздовж р. Уж розкинулись чудові краєвиди. Ліва сторона більш низовинна, вкрита луками, а на правій стороні за селом піднімаються горби, складені з твердих кристалічних порід.

DSCF0532

Гирло р, Білка

Зверху ці горби покриті пухкими породами з різною рослинністю і лише над водою виступають оголені камені, тому це урочище називають Кам’янкою. З корисних копалин на території села виявлено поклади граніту, кремнію, глини, піску.

За народними переказами, с. Білка виникло в давні часи на торговому шляху із м. Коростеня в м. Новоград-Волинський у межиріччі річок Уж і Білка. Назву село і річка одержали від того, що в місцевих лісах водилось багато звірів, а особливо білок. Ще й досі навколо села стоять віковічні ліси, в яких розташоване Ушомирське державне лісомисливське господарство.

Черепиця з ім'ям Тишкевича

Черепиця з ім’ям Тишкевича

Білка відома з 1616р., як містечко, власність поміщика Рафаїла Ліщинського. Містечко дісталось йому від предків — князів Пронських. У 19 ст. належало поміщикам Нововейським, згодом — Тишкевичам. А на початку 20 ст. в селі діяли земська поштова станція, земська лікарня, винокурний завод графа Тишкевича (1890р.) казена винна лавка, споживче товариство. Функціонувала дерев’яна Хрестовоздвиженська церква, збудована у 1775р. в якій розташувалася благодатна ікона Тихвинської Божої Матері.

Перший революційний комітет створено в 1917р. Того ж року створено сільську раду. Після перемоги революції радянську владу в селі встановлено у січні 1918р.
19 лютого 1925р. в селі створено постійну організацію партійну, а згодом — комсомольську.
У 1911р. налічувалось 1536 жителів, 253 двори; у 1926 — 2207 жителів, 462 двори; у 1941 — 1374 жителів, 355 дворів. Станом на 1 січня 2014р. на території села проживало 520 жителів.
У 1923р. в селі діяло сільське споживче товариство, яке налічувало 150 пайовиків.
У 20-х р.р. в селі була своя електростанція. У 1964р. село повністю електрофіковано від високовольтної лінії Ушицького кам’яного кар’єру.
На території села до революції працював цегельний завод, на якому виготовляли цеглу, черепицю високої якості. Ця продукція мала великий попит, деякі зразки збереглися донині.
У 1929р. с. Білка стала на шлях колективізації. Селяни об’єднались у сільськогосподарську артіль ім. Петровського. Одночасно з колективізацією проводилось технічне переозброєння села, що сприяло значним успіхам у піднесенні продуктивності землеробства і твариництва.

Школа в 1955 році

Школа в 1955 році

До революції в селі відкрито церковно-приходську школу, у 1885р. в ній навчалось 35 учнів, яких навчав один учитель. Із встановленням радянської влади в селі засновано початкову школу, яка згодом стала першою в Барашівському районі 7-річною, а у 1935-1936р.р. її реорганізовано в середню. У 30-х р.р. в селі відкрито зоотехнікум. Перед Великою Відчизняною війною його переміщено у с. Усолуси Барашівського р-ну. У 1920р. після закінчення Коростишівського педагогічного училища в селі працював Є. С. Шаблівський, у майбутньому відомий літературознавець, академік.

карта укріпрайона

карта укріпрайона

У роки В.В.війни 20 липня 1941р. с. Білка було окуповано німцями. Оборонні укріплення — «точки» були збудовані ще до війни по всьому західному кордоні. На карті синьою лінією показано державний кордон на період 1921-1939 р.р, фіолетовим кольором виділена зона розташування споруд Коростенського УРА. За спогадами старших жителів села, це була так звана укріпзона , що проходила через села Ришавка-Сушки-Білка-Гулянка-Охотівка. Укріплення будувалися у 1934-1935р.р. військовими, яких розквартирували в с. Білка, в приміщенні колишньої профшколи. Військова частина називалася «Команда 1005». «Точки» були розташовані у такий спосіб, щоб прикривати одна одну під час бою. В середньому 2 споруди на один кілометр фронту. Все це було дуже засекречено, і мешканців села на будівництво не пускали.

генерал Потапов

генерал Потапов

Коли почалася війна й тривали кровопролитні оборонні бої, ці укріплення сприяли затриманню просування ворога на схід. На шляху 6-ї німецької армії Рейхенау і 1-ї танкової групи генерала Клейста стояв Коростенський укріпрайон, який захищала 5-та армія під керуванням генерала М. І. Потапова.
На Коростенський укріплений район наступало 9 дивізій німецької групи «Південь» — 7 піхотних та 2 моторизовані. 31 липня по 4 серпня кровопролитні бої проти них вели 193-тя, 195-та, 200-та стрілецькі та 10-а танкова дивізії армії Потапова по лінії Зарубинка-Ришавка-Сушки-Білка-Гулянка-Охотівка. В полосі 31-го стрілкового корпусу противник силами 79-ї та 298-ї піхотних дивізій в 14 годин 23 липня перейшов в наступ наносячи головний удар в стик 200-ї і 193-ї стрілкових дивізій на ділянці Гулянка — Білка, і до 18 години того ж дня йому вдалося вклинитись в передній край нашої оборони на глибину 1-2 км і блокувати декілька дотів. Але контратакою частин обох дивізій супротивник, що уклинився був відкинутий з великими втратами і положення відновилося. Особливо великі втрати війська супротивника несли від вогню дотів. Як відзначалося в розвіддонесеннях штабу німецькій армії армійського корпусу:

«При атаці дотів супротивник відкриває заздалегідь підготовлений заградвогонь, який ведеться по дотах, що атакуються нами, навіть в тих випадках, коли в них ще залишалися червоні гарнізони. Виклик заградвогня здійснюється за допомогою ракет»

24 липня противник силами 79-ї та 298-ї піхотних дивізій і частиною сил 62-ї піхотної дивізії(всього до п’яти піхотних полків в першому ешелоні) в 14 годині відновив наступ на ділянці Гулянка-Білка і відтіснив наші війська на суміжних флангах 200-ї та 193-ї стрілкових дивізій, до 20 годин 24 липня опанував населені пункти Гулянка, Ушиця, Бондарівка, вклинилися в нашу оборону на глибину 7-8 км. Зроблений 25 липня за наказом командувача армією спільний контрудар силами 195-ої стрілецької  дивізії і введеного у бій з другого ешелону 19-го мехкорпуса в смузі 31-го корпусу не увінчався успіхом, і бої тут прийняли затяжний характер, в ході яких обидві сторони несли великі втрати. За 9 днів наступу супротивникові вдалося просунутися тут всього на 18-20 км. За свідченнями полонених 79-а піхотна дивізія втратила при цьому до 50%, а 298 піхотна дивізія — до 45%.
Як згадує очевидець подій, житель села Федір Іваненко, перед тим, як ввійшли німці, два дні машина за машиною возили поранених. Везли в напрямку до Коростеня, але ворожа авіація не пускала до станції. Поранених зібрали в Омельянівському лісі в урочищі Рафалівка, за 12 км. від с. Білки. Це були поранені солдати 193-ї і 195-ї стрілецьких дивізій, їх готували до відправки, та не встигли… Всі вони полягли смертю хоробрих, ніхто не знає ні імен, ні прізвищ, ні кількості загиблих.

Братська могила

Братська могила

Обеліск пам’яті героям

Обеліск пам’яті героям

У 1982 р. у селі встановлено обеліск пам’яті героям. На честь воїнів визволителів, які героїчно боролися проти фашистських загарбників і віддали своє життя, у 1986р. встановлено гармату ЗИС-3А, в також меморіальні плити з прізвищами загиблих односельчан. На сільському цвинтарі є братська могила, де поховано 34 воїни, які зачищали село влітку 1941 р. У боях за Коростенський укріпрайон німці витратили 30 тисяч солдатів та офіцерів. Під час німецької окупації було проведено кілька наборів молоді на роботи до Німеччини. Згадує жителька с. Білка Єва Павлівна Матвієнко, яка була в Німеччині у 1942-1945 р.р.
«Молодь з Білки набирали тричі — навесні та восени 1942 р. Вивезених окупантами на каторжні роботи до Німеччини було понад 200 осіб. До станції Яблунець ми йшли пішки, а потім нас відправили ешелонами.»

Згодом було створено підпільну організацію, яка приєдналась до партизанського загону ім. Боженка. На території села в роки війни діяло партизанське з’єднання ім. Шитова. Село визволяла 195-та стрілецька дивізія. На фронтах і в партизанських загонах воювало 242 жителі. Серед учасників В.В. війни — 64 нагороджені орденами і медалями. Загинуло на фронтах, захищаючи Батьківщину, 154 особи.

Доповнення 1
Дане доповнення вносить нові дані про с. Білка, а саме місце даного села в адміністративно-територіальному устрію Житомирщини. Інформацію взято з довідкового видання ПП «Видавництва «Волинь»» Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини (1795-2006 рр.)»

Білківська сільська рада. Утворена 1923 році в складі населених пунктів Білка та Білоцька Рудня (Рудня- Білоцька) Барашівської волості Коростенського повіту. 12. 01. 1924 р. підпорядковано х. Бедрія Сушківської с-р. 11. 08. 1954р. обєднана з Кам’янської с-р з підпорядкуванням с. Кам’янка. Останнє, 09. 12. 1966 переданея Рясненській с-р Ємвльчинського р-ну.Входила до складу адміністративних районів : Барашівського (07.03.1923), Ємільчинського (30.12.62), Коростенського (09.12.66).

Є 1 коментар. до повідомлення: “Історія села”

  1. Гость:

    Спасибі за інформацію. Добре коли є де прочитати про рідне село. І прочитати в одному місці, а не шукати по всьому інтернеті.

       0    0

Написати коментар